МАРИХУАНА AK-47 Донецк

Ах, братаны, придется мне рассказать вам историю, как я, вонючий наркоман и гопник, купил шишки марихуаны и случайно откусил ухо другу, представив себя Тайсоном. Сидел я тут на своей скамейке во дворе, втыкал в закладки на своем мобиле, валялся на бошечке и думал, как бы так достать афганку и немного подшаманить. Но, честно говоря, мне было пофиг, где достать эту дурь, главное – почувствовать запах и внюхнуть этому божественному дыму.

И тут к нам, мусорам, подкатили два типа, воняющие водянкой, и предложили свои услуги. Отличные парни, не то что псевдогопники, работают на отличных шишках. Я подошел поближе, они откатили мне планчик и я засунул его между губ. Тут мне пришла идея – а почему бы не купить еще порцию, поделиться с братухами и устроить маленькую вечеринку в нашей улочке. Пошел я за парнем с шишками и осторожно достал купюру из своего скаватчика.

Цены наркотики бывают разные, а эти парни вообще переборщили. Они хотели за шишку целую кучу денег, но мне уже начинало аппетит от бошечки и я был готов отдать последнюю копейку. Но тут, братаны, у меня нервы поплыли и я сказал им, что пойду назад к своей бригаде и досмотрю их телефоны. Они сразу уступили, и мы пошли к ним домой.

Оказалось, что у них действительно были отличные закладки. Весь дом пропитался запахом этой красоты, а я, чурка, начал чувствовать, что попал в тему. Вбухался я как следует и решил подшаманить на полную катушку. Рядом со мной сидел мой друг, который, кстати, нифига не отличается атлетическим телосложением. И тут я, окончательно отрывшись, вообразил себя Тайсоном, готовым каской положить всех на лопатки.

Удары стали все сильнее и сильнее, и в один прекрасный момент мой рука промахнулась и ударила друга прямо в ухо. Я отругался, но уже было поздно, а ухо его изорвалось на куски. Братаны, вы не представляете, как я испугался! Мы быстро позвонили скорой, они отвезли его в больницу, а я был готов зарыться под землю от стыда.

Ах, эта неловкая ситуация запомнится мне надолго. Я сижу теперь вот так на своей скамейке, вспоминаю тот момент и понимаю, что такое наркотики и гопники. Я ведь никогда не думал, что когда-нибудь стану таким, но все происходит быстро и неожиданно. Честно говоря, мне это не нравится. Полицейские тогда решили, что я торгую наркотиками, и поставили меня за решетку. Я, конечно, ничего такого не делал, но кому нужны доказательства, когда ты гопник? Прожил я в тюрьме несколько месяцев, пока не доказал свою невиновность. Но этот опыт тоже оставил глубокий след.

Такие вот дела, братаны. Наркотики, гопники, шишки марихуаны, утраченные дружбы и оторванные уши – все это часть нашей жизни.

Теперь я выкинул все свои закладки, больше не внюхаю ничего этого дерьма и даже не думаю о закатке бошечки. Хочется верить, что у меня это получится.

Ну вот, братаны, я рассказал вам свою историю, как я купил шишки марихуаны и нечаянно откусил другу ухо, представив себя Тайсоном. Лучше найдите себе хобби, развивайтесь и стройте свое будущее. Покажите всем, что вы не обычные гопники, а крутые парни, способные на большее.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...